«Самоосвітня компетентність – один зі шляхів підвищення професійної майстерності»

 

Головною метою освіти є створення людини,

здатної робити нове,

а не повторювати те,

що вже зроблено

 прийдешніми поколіннями. 

Жан Піаже

 

 Професійна компетентність методиста – запорука результативності роботи  педагогів позашкільного навчального закладу.

  Позашкільні навчальні заклади забезпечують кожній дитині право вибору та доступність до якісної позашкільної освіти. Навчаючись у вільний час у гуртках,  діти набувають власного досвіду пізнавальної, практичної, творчої діяльності, розвивають потенційні здібності й нахили, підвищують рівень культури, реалізують особистісні інтереси шляхом соціальної взаємодії з дорослими, в атмосфері доброзичливості, взаємодопомоги, толерантності.

      У позашкільному діяльнісному просторі дітям надана можливість для самовизначення, самореалізації, духовного зростання, підготовки до активної професійної й громадської діяльності, досягнення успіху у житті. 

  "Ніколи не зупинятися на досягнутому" - саме в цих словах я вбачаю зміст свого життя та професійної діяльності. Адже одного разу вирішивши стати педагогом, я зрозуміла, що жодна інша професія не здатна дати стільки простору для розвитку та самовдосконалення, як професія вчителя. 

 Працюючи 13 років методистом в Путильському районному центрі дитячої та юнацької творчості  із керівниками гуртків, я маю певне уявлення про роботу педагогів з дітьми, про можливі труднощі, адже пройшла весь цей шлях сама, пропрацювавши в Путильській школі 31 рік  вчителем та заступником директора з виховної роботи. Я намагаюсь допомогти їм, знайти шляхи вирішення тих чи інших проблем, підтримувати їх в задумах та починаннях. 

Маючи педагогічний досвід роботи в позашкільній установі, завжди вважала, що першочерговою умовою для педагога-позашкільника є його професійна майстерність та професійно-педагогічна компетентність, які особливо необхідні в роботі з обдарованими дітьми. Поєднання професійно значущих особистісних якостей із глибоким знанням сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, володіння методикою викладання предмета у відповідності до специфіки навчально-виховного закладу у системі позашкільної освіти є важливими педагогічними технологіями, які я, як методист, вважаю обов'язковими в роботі з педагогами.

 Методична робота ПРЦДЮТ спрямована на всебічно якісне підвищення професійного рівня педагогів, на збагачення та розвиток творчого потенціалу  педагогічного колективу,  на створення сприятливих умов для творчої праці та досягнення головної мети. 

 В закладі я  надаю методичну допомогу керівникам гуртків технічного напрямку, а це гуртки «Початкове технічне моделювання», «Фотогурток «Об’єктив»», «Юний інформатик», «Водії автомобілів категорії «В»», «Художня обробка дерева» та ін.. Дитяча технічна творчість – наймасовіша форма залучення дітей і молоді до творчості. Вона спрямована  не тільки на ознайомлення вихованців із різноманітним світом техніки, розвиток їхніх здібностей, а й на трудове виховання.

      Дитяча технічна творчість – це опанування технікою й технологією креслення, моделювання, конструювання, цілеспрямований процес навчання і розвитку творчих здібностей вихованців.

      Дитяча технічна творчість – це формування готовності вихованців до обґрунтованого вибору професії, усвідомлення значення новаторства й винахідництва, цілеспрямованість, готовність до подолання труднощів на шляху досягнення мети. Шлях сьогоднішнього вихованця до майбутнього винахідника, науковця починається від власноруч сконструйованої механічної іграшки чи моделі до найсучасніших електронних приладів, лазерних пристроїв, виготовлених у технічних

гуртках, наукових об’єднаннях учнів.

Технічна творчість – це свобода вибору, крок у невідоме, це новизна, здогадка, евристичне прозріння, що викликає натхнення, радість, віру у свої можливості. Технічна творчість розвиває у вихованців відчуття форми, гармонії, композиції, симетрії, розуміння того, що художнє начало присутнє при створенні будь-якого виробу, тобто технічна творчість нерозривно пов'язана з естетичним вихованням, з художньо-конструкторською діяльністю.  Вона розвиває у дітей допитливість, гнучкість мислення, пам'ять, цілеспрямованість, уміння передбачати. А ще – усвідомлення користі й краси праці, радість від творчого процесу.

 Педагогічний процес у позашкільному навчальному закладі спрямований на розвиток творчої особистості, формування її соціального досвіду на основі  власних бажань, урахування природних нахилів і задатків. Важливими принципами позашкільного педагогічного процесу є його індивідуалізація, добровільність, співтворчість, єдність розвитку і саморозвитку. Методика позашкільного педагогічного процесу будується на пізнанні духовного світу дитини, урахування її настрою і психічного стану. Це і зумовлює керівника гуртка будувати власні методичні підходи, в залежності від ситуації, а відсутність загальних і єдиних підходів, точних навчальних планів і методик є важливою умовою забезпечення творчої свободи педагога позашкільника.

У гурток діти приходять з великим бажанням тоді, коли їм займатись там цікаво. Гурток повинен мати свою душу, свій світ, свої почуття, він відкриває перед  дітьми великі можливості для зростання і розвитку творчих здібностей і ініціатив.

Реалізувати ці завдання може тільки той керівник, який перш за все любить свою роботу який повинен бути професіоналом своєї справи. Керівник гуртка повинен володіти високою моральністю, секретами педагогічної майстерності,  бути неформальним лідером у дитячому колективі, а педагогічний колектив – колективом однодумців. Кожен керівник гуртка повинен організувати, насамперед, себе  а вже потім дітей. У процесі конкретної педагогічної діяльності – повинен заохочувати і коректувати, підтримувати ініціативу, спрямовувати творчу думку, інформувати і організовувати.

 Своє педагогічне кредо: "Кожна дитина має свій неповторний дар, який потрібно помітити, віднайти, відшліфувати. І тоді він засяє, заіскриться коштовним діамантом ", завжди  намагаюсь донести до педагогів.

Сьогодні актуальною стає проблема навчити дітей творчо мислити, виробити стійкий інтерес до знань, набуття умінь і прагнення їх самостійно опановувати, свідомо застосовувати здобуті знання. Сучасному суспільству потрібні розумні освічені люди, які вміють творчо мислити, люблять і бережуть світ. Для здійснення цього завдання керівник має сам розширювати і поглиблювати професійні уміння різними шляхами.

Я вважаю, що на сьогоднішній день однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як  професіонала є готовність до інноваційної діяльності. І я, як методист, зобов'язана ознайомити своїх колег, навчити і допомогти  реалізувати інноваційну діяльність і практику.

Першочерговим завданням, яке стояло переді мною було завдання удосконалити, розширити власні знання про інноваційну діяльність. І, звичайно ж, – практика. Тому я у 2003 році взяла участь у роботі проблемних курсів працівників позашкільних навчальних закладів при обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, оволоділа практичними навичками проведення тренінгових занять за програмою „Рівний – рівному”. Це дало мені змогу на практиці урізноманітнити і досконаліше організовувати роботу в групах, ширше використовувати інтерактивні методи роботи.

Ознайомлюючи педагогів з інноваційною діяльністю, я зрозуміла, що успішною вона буде тоді, коли педагог усвідомить практичне значення інновацій в системі освіти не лише на професійному, а й особистісному рівні. Важливо, щоб педагог був готовий сприймати цю інноваційну діяльність, щоб усвідомлював потребу в запровадженні педагогічної інновації в свою власну практику.

Молоді педагоги, які працюють в нашому закладі, розуміють і з легкістю сприймають новизну в роботі. А проблеми можуть виникати і в керівників гуртків, за плечима яких немалий стаж роботи (25- 30 років) і які не так легко ідуть назустріч новому. Тоді, поступово на практиці необхідно їм доводити, що інноваційна діяльність в роботі необхідна.

Краще відчути необхідність і перевагу таких методів роботи  і навчання, допомагає керівникам гуртків пропозиція виступити у ролі учня, вихованця, для чого в нас в закладі організовуються та  проводяться майстер-класи. Необхідні навики керівники гуртків отримують на семінарах-практикумах, які переважно організовую в процесі занять, де діляться своїми вміннями досвідчені і творчі керівники. Такі семінари-практикуми для педагогів по напрямках  ми проводимо не менше 2 разів на рік. Доцільними є проведення  занять   школи молодого керівника гуртка.

Крім анкетування педагогів щодо їхнього ставлення до нововведення, я постійно беру участь в навчанні педагогів. Організовуючи навчання для керівників гуртків, я завжди пам'ятаю, що маю справу з дорослими учнями і враховую вимоги теорії і навчання дорослих.

Виділяю такі принципи у навчанні педагогів:

1. Доросла людина має самостійно приймати рішення.

2. Доросла людина набагато ефективніше навчається в групах, обговорює проблему, а не просто слухає.

3. У справжнього педагога завжди присутнє поняття „ціль навчання”.

4. Педагоги зацікавлені в отриманні знань і навичок, які можна використати з користю.

     У сучасних умовах розвитку позашкільної освіти важливими і необхідними є розробка і впровадження нових підходів, що сприяють підвищенню її якості і забезпечення наступності. Серед них важлива роль належить компетентнісному підходу.  

 Компетентнісний підхід в позашкільній освіті – це підхід, що базується на застосуванні в меті, завданнях, змісті, формах та методах позашкільної освіти компетентностей особистості. Важливу роль в роботі позашкільного закладу та результативності відіграє і професійна компетентність методиста. Компетентнісний підхід підкреслює поєднання і практичну реалізацію знань, умінь, навичок, досвіду, культури.   

В своїй роботі, під час навчання, я прослідковую, що педагоги вчаться ефективніше тоді, коли мають в цьому потребу.

Працюю над створенням приязного і комфортного середовища, і в цьому мені допомагають інтерактивні вправи, які дають змогу учасникам познайомитись з присутніми.

На початку чергового семінару, завжди ознайомлюю учасників з планом та характером очікування для того, щоб забезпечити їм почуття безпеки. Також намагаюсь постійно застосовувати шкалу труднощів – починаючи від простих і легких завдань, поступово переходжу до більш складних.

Зі своєї практики дійшла до висновку, що обов'язково потрібно застосовувати методи, що відповідають різним стилям і способам навчання. Враховую, що індивідуальні відмінності у способах і стилях навчання між дорослими поглиблюються з віком і досвідом.  

Також стараюся прислуховуватися до самих педагогів і використовувати їхні знання і вміння, розвивати адже найкраще засвоюються ті знання, які пов'язані із вже існуючим досвідом.  Саме тут є доцільними зустрічі за круглим столом з певних проблем. І ні в якому разі не можна ставити під сумнів уміння і знання педагогів. Потрібно вказати на нові ситуації та умови, як нагоду до впровадження нових методів діяльності, звертатися до самої практики учасників. А ще обов'язково  висновок власної практики, мати почуття контролю над самим процесом навчання. Перед початком семінару чи заняття потрібно провести попередні опитування, запитати педагогів про їх очікування  (таким чином сформовується картина потреб педагогів).

Ніколи не можна в процесі заняття порівнювати учасників, потрібно визнавати в кожного учасника індивідуальний стиль.

Також я побачила, що педагоги краще навчаються тоді, коли вони є „акторами”, а не лише „спостерігачами”. І тому завжди намагаюсь використовувати на своїх семінарах і заняттях нетрадиційні форми і методи навчання, такі як:

 інтерактивне навчання , метод прогнозування, метод відсіювання, метод узагальнення дій, мозковий штурм, мозковий штурм „карусель”, мозковий штурм із використанням конвертів, вправа „Лист до самого себе”, метод позиційної дискусії.

За допомогою них в педагогів краще створюється уявлення про інноваційну систему навчання.

Використовую різноманітні техніки ті, що залучають педагогів до участі інтелектуально (розв'язання проблем, випадки з практики); емоційно (ігри, рольові ігри), практично (ігри-розминки, рухові ігри)). Учасники повинні мати можливість практично застосовувати те, про що чують і що бачать протягом семінару.

Завжди прагну, щоб семінар-практикум був більше  наближений до реальних потреб учасників. І тому, кожну практичну вправу я закінчую запитанням, про можливе використання набутого досвіду в повсякденному житті.

Зі своєї  практики, я  дійшла до висновку, що більшу користь у навчанні дає спостереження за реальною практикою, в роботі особливо допомагає  роздатковий матеріал та демонстрація  (моделювання), а найбільший  результат дає можливість практикувати (практичний досвід).

Позашкілля об'єднує творчих, обдарованих людей. Як сонце і тепло необхідні для розвитку квітки, так любов, повага і безумовне сприйняття кожного – передумова розквіту педагога-майстра, творчого керівника, здатного виховати обдаровану особистість.

Головним завданням адміністрації закладу є турбота про розвиток творчого потенціалу кожного педагога і колективу в цілому. Одним із позитивних чинників, який може реально забезпечити здорове інноваційне середовище, є, безпосередньо, цілеспрямований вплив на педагогів особистого прикладу членів адміністрації. Принцип менеджменту за девізом „Ти повинен” має бути змінений на протилежний „Чим я можу допомогти?”. Директор нашого закладу і я, як методист, намагаємось опікуватись створенням здорової моральної і ділової атмосфери і, для досягнення цієї мети ефективними є такі методи і прийоми:

• матеріальна і моральна зацікавленість педагогів;

• забезпечення стабільності робочих місць;

• створення оптимального психічного клімату;

• регулярне і вчасне фіксування досягнень кожного педагога;

• постійне підвищення кваліфікації педагогів;

• рівні стосунки з усіма без винятку;

• постановка перед членами педагогічного колективу реальних завдань, з урахуванням їхніх можливостей;

• стимулювання сміливих думок та ініціатив;

• вилучення методів впливу, що будь-яким чином можуть принижувати людську гідність;

• особисту і професійну чесність, особистий приклад.

Як методист, я вважаю, що саме такі принципи управління можуть реально сприяти створенню у позашкіллі інноваційного середовища, у якому робота керівника гуртка справді може стати творчістю і пошуком. Саме інноваційне навчання педагогів відіграє велике значення у формуванні інноваційної культури.

Протягом  останніх  років  працюю не  тільки  над  посиленням психолого-педагогічної, етичної,  правової  підготовки  педагогічних кадрів, а також над  оволодіння  ними  комп'ютерною  технікою. Це  сприяло  тому, що  керівники  гуртків  використовують  в  своїй роботі  мультимедійні  презентації.

 При відвідуванні занять гуртків із задоволенням спостерігаю, як захоплюють дітей нетрадиційні форми і методи роботи. Тішить те, що більшість керівників гуртків сприймають нововведення та використовують в своїй роботі. Радію тому, що вдалося зацікавити, допомогти зрозуміти потребу і перевагу інноваційної діяльності.

  "Ніколи не зупинятися на досягнутому" - мої педагогічні переконання, які я намагаюсь  привити іншим педагогам.   

Якщо хочеш досягти успіху, продовжуй вірити в себе і тоді, коли в тебе вже ніхто не вірить. (Маркс К.)